Мігрень

Мігрень-це захворювання, яке характеризується епізодами сильного головного болю, який частіше (але не обов’язково ) виникає в одній половині голови, причому сторона болі при мігрені може змінюватись. Частіше всього біль відчувається у ділянці ока, лоба та/або скроні. Головний біль при мігрені відрізняється виразністю й тривалістю: він рідко буває слабким (як правило, це помірний або виражений біль) й за відсутності лікування може тривати від 4 до 72 годин. Частота виникнення нападів може бути дуже різною - від 1-2 нападів на рік до щоденних. Дуже часто мігрень супроводжується нудотою, блюванням, а також непереносимістю світла (фотофобія) та звуків (фонофобія). Також характерною ознакою мігренозного головного болю є його посилення при фізичному навантаженні, тому людині під час нападу хочеться лягти на ліжко, вимкнути світло та залишитись у тиші. Напади мігрені зазвичай є причиною вираженого погіршення самопочуття та зниження працездатності. На сьогодні причини розвитку мігрені до кінця не вивчені, в деяких випадках прослідковується спадковий фактор, коли на мігрень страждають кілька членів сім’ї. Лікуванням мігрені займається лікар-невропатолог. Діагноз ставиться на підставі специфічних симптомів захворювання, але в ряді випадків є необхідність в додаткових методах обстеження, таких як МРТ , УЗД, ЕЕГ. Ряд факторів можуть провокувати напади мігрені. Це недостатній або надмірний сон, стреси, перевтома, нерегулярне харчування, деякі продукти харчування (шоколад, кава, чорний чай, алкоголь, сир та ін). Тому людині варто уникати цих провокуючих факторів. Для зняття головного болю використовуються різні препарати. У випадку помірних епізодичних болів можуть бути ефективними звичайні анальгетики: ібупрофен, парацетамол, аспірин. Але в ряді випадків вони не допомагають, і тоді рекомендується використовувати специфічні протимігренозні препарати. У випадках коли, напади виникають дуже часто призначаються препарати для тривалого щоденного прийому, які будуть зменшувати частоту та важкість нападів головного болю. Рішення про необхідність такого лікування приймає лікар. Статтю підготувала лікар-невропатолог Биць Ірина Михайлівна.