5 МІФІВ ПРО КИЛИ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ.

Міжхребцеві диски- це хрящові утворення, за допомогою яких хребці людини з'єднуються між собою, формуючи хребет. Вони допомагають підвищити стійкість хребта до вертикальних навантажень, амортизуючи поштовхи при бізі, ходьбі, стрибках. Також вони забезпечують рухливість та гнучкість хребта. Кожен такий диск має форму пластинки , та складається з двох частин: в центрі його знаходиться студениста гелеподібна маса- пульпозне ядро, яке і виконує функцію амортизатора, а по периферії воно оточене щільною волокнистою оболонкою - фіброзним кільцем.

Кили міжхребцевого диску ( інші назви: грижа, екструзія, пролапс) - це захворювання хребта, при якому відбувається вихід вмісту міжхребцевого диску (пульпозного ядра) в хребтовий канал з розривом зовнішньої щільної його оболонки (фіброзного кільця) .

Про кили м/х дисків чули мабуть всі. Але навколо цього питання існує багато різних міфів. Спробуємо розібратись в цьому питанні.

Міф 1. Кили м/х дисків виникають внаслідок важкої фізичної роботи. Все не так просто. Насправді якщо м/х диск отримує достатню кількість поживних речовин, пошкодити його вкрай важко і він здатен витримати навіть дуже сильні навантаження. Тому зазвичай розрив фіброзного кільця і формування кили- це вже фінал тривалого процесу, під час якого поступово порушується доставка до диску поживних речовин і він починає втрачати свої амортизуючі властивості. Чому ж виникає порушення харчування диску? Основна причина - недостатність руху, та тривале перебування в сидячому положенні. Найчастіші жертви це водії та офісні працівники. Фізичне навантаження зазвичай грає роль "останньої краплі" в людини, яка до цього тривалий час йшла.

МІФ 2. Кили м/х диску обов'язково потрібно лікувати. Часто після проходження МРТ люди читають в заключенні, що в них є міжхребцеві кили і в паніці звертаються до лікаря, вважаючи, що в них серйозна хвороба, яку терміново потрібно лікувати. Насправді існує статистика, згідно якої за результатами МРТ "безсимптомні" кили м/х дисків зустрічаються в 22% людей яких не турбують болі в спині віком до 60 років і в 36% старших 60. Такі кили лікувати не треба. В старшому віці це може бути проявом природнього старіння організму. Але якщо носієм кили є людина молодого віку, це привід задуматись над свої способом життя, та постаратись його змінити, щоб уникнути в подальшому проблем з хребтом.

МІФ 3. Міжребцеві кили можна "вправити". З описаного вище механізму формування кили очевидно, що ніяк не можливо повернути вміст пульпозного ядра на місце, тим більше, що вийшов він в середину хребтового каналу, до якого ніяк не добратись без операції. Тому якщо хтось вам пропонує "вправити" килу, це означає, що цей спеціаліст не є компетентним в цьому питанні.

МІФ 4. Міжхребцеву килу обов'язково потрібно оперувати. За статистикою в 60% м/х кила самостійно зникає протягом 3-6 міс., в 90% випадків- протягом року. Варіант з оперативним лікуванням варто розглядати лише при наявності великих екструзій та грубої прогресуючої неврологічної симптоматики, яка не реагує на консервативне лікування протягом 3-х тижнів.

МІФ 5. При м/х килах треба "закачувати" м'язи спини. По-перше слід сказати, що якщо кила диску супроводжується сильним болем, то до стихання гострого больового синдрому варто надати хребту максимальний спокій. І лише по мірі регресу болю в програму реабілітації можна поступово додавати лікувальну фізкультуру. При цьому слід зауважити, що не всі м’язи спини потребують «закачування», деякі з них навпаки перебувають в хронічному спазмі- очевидно, що додаткове навантаження на них не принесе користі. В той же час деякі м’язи дійсно є ослабленими і потребують силових тренувань, але це треба робити по спеціально складеній програмі під наглядом компетентного фахівця і лише після стихання гострого больового синдрому.

Отже підсумовуючи все вищезазначене :

- М/х кила це не завжди серйозна патологія, іноді вона може не давати ніяких симптомів, бути випадковою знахідкою на МРТ, і в такому випадку не потребує ніякого специфічного лікування.

- Навіть якщо м/х кила є причиною болі та інших симптомів, в більшості випадків при правильному консервативному лікуванні вона значно зменшується протягом 6-12 міс. Лікування в такому випадку складається з двох частин: спершу проводиться лікування гострого больового синдрому, а потім тривала реабілітація, яка включає масаж, фізіотерапію, гірудотерапію, лікувальну фізкультуру.

- При великих килах, які супроводжуються сильним болем, який не реагує на лікування та супроводжується прогресуючими неврологічними симптомами варто розглянути оперативне лікування, так як в цьому випадку затягування з лікуванням може призвести до серйозних ускладнень.

Статтю підготував лікар-невропатолог Пронь Віктор Олександрович